рівень особистого розвитку

«Люди не змінюються міняються умов, змінюється світ», «умови змінюють людей», «люди пристосовуються до постійно змінного світу» . Напевно кожен з мас не раз чув подібні вислови і з деякими погоджувались з іншими ні, залежно від того що було вигідніше в цій чи іншій ситуації. Але в чому ж істина, чи змінюється людини, чи і через тисячу років ми залишимось тими ким ми є?

Істина в тому, що і як в будь якій науці є винятки і часні випадки так і тут, кожна сформульована істина являються винятком і часним випадком з точки зору іншої, при цьому залишаючись істиною. Тобто, кожна точка зору являється частиною істини яку кожен хоче знати. Люди і змінюються і залишаються тими ж в одно-час, а причиною цього є те, що людина як морозиво ескімо – спершу в основі лежить дерев’яна паличка (не зміна частина, душа, чи те що лежить в основі підсвідомості) далі пломбір в який при бажані можна добавити чи змішати з чимось смачним (наший досвід і світогляд, ставлення до інших і наші думки, загалом це наша підсвідомість), і нарешті глазур на яку при ситуації може причіпитись арахіс, ізюм, кокосова стружка, яка місцями може зламатись чи навіть відпасти (це наша поведінка, наша маска, те що бачать інші). Так от, як не мішали б ми пломбір, як його не збільшували чи зменшували, чим би ми не посипали глазур все рівно це буде морозиво на паличці. Проте якщо дивитись з іншого боку, морозиво з посипаним кокосом на глазур і без кокоса це два різних морозива.

Але суть(паличка) яка залишиться після стресових ситуацій в яких зламається і обсипиться глазур, чи з часом коли пломбіру стане менше, чи навпаки більше основа, сама людина, та дерев’яна паличка залишиться дерев’яною паличкою так як і раніше.

Нещодавно я зустрів старого друга, я його не впізнав і не через те що він зовнішнє змінився, а через те що змінилася його глазур, змінилась його поведінка, жести – перед мною стояла інша людина. Звісно я був радий його побачити і ми добре поспілкувались, проте в кінці коли ми розійшлись моєю першою думкою після закінчення подиву була «Значить я його і не знав». В ньому були нотки поведінки тієї людини що я знав, але раніше я саме цим деталям не придавав великої уваги, як опинилось це і була його суть, чи ехо голосу підсвідомості що пробивались крізь тони глазурі.

На кінець думки хочу сказати про об’єднуючу складову усіх факторів, це саме все наше морозиво з пломбіром, поличкою і покрите глазур’ю – наша свідомість. Тобто коли люди говорять, що їхні знайомі змінились це значить що змінилась їхня поведінка, свідомість, маски які вони носять. Але і коли люди говорять, що люди не змінюються вони говорять про те, що в людях не змінюється їхня суть і основа.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.