Category: Философские темы

«Люди не змінюються міняються умов, змінюється світ», «умови змінюють людей», «люди пристосовуються до постійно змінного світу» . Напевно кожен з мас не раз чув подібні вислови і з деякими погоджувались з іншими ні, залежно від того що було вигідніше в цій чи іншій ситуації. Але в чому ж істина, чи змінюється людини, чи і через тисячу років ми залишимось тими ким ми є?

Істина в тому, що і як в будь якій науці є винятки і часні випадки так і тут, кожна сформульована істина являються винятком і часним випадком з точки зору іншої, при цьому залишаючись істиною. Тобто, кожна точка зору являється частиною істини яку кожен хоче знати. Люди і змінюються і залишаються тими ж в одно-час, а причиною цього є те, що людина як морозиво ескімо – спершу в основі лежить дерев’яна паличка (не зміна частина, душа, чи те що лежить в основі підсвідомості) далі пломбір в який при бажані можна добавити чи змішати з чимось смачним (наший досвід і світогляд, ставлення до інших і наші думки, загалом це наша підсвідомість), і нарешті глазур на яку при ситуації може причіпитись арахіс, ізюм, кокосова стружка, яка місцями може зламатись чи навіть відпасти (це наша поведінка, наша маска, те що бачать інші). Так от, як не мішали б ми пломбір, як його не збільшували чи зменшували, чим би ми не посипали глазур все рівно це буде морозиво на паличці. Проте якщо дивитись з іншого боку, морозиво з посипаним кокосом на глазур і без кокоса це два різних морозива.

Але суть(паличка) яка залишиться після стресових ситуацій в яких зламається і обсипиться глазур, чи з часом коли пломбіру стане менше, чи навпаки більше основа, сама людина, та дерев’яна паличка залишиться дерев’яною паличкою так як і раніше.

Нещодавно я зустрів старого друга, я його не впізнав і не через те що він зовнішнє змінився, а через те що змінилася його глазур, змінилась його поведінка, жести – перед мною стояла інша людина. Звісно я був радий його побачити і ми добре поспілкувались, проте в кінці коли ми розійшлись моєю першою думкою після закінчення подиву була «Значить я його і не знав». В ньому були нотки поведінки тієї людини що я знав, але раніше я саме цим деталям не придавав великої уваги, як опинилось це і була його суть, чи ехо голосу підсвідомості що пробивались крізь тони глазурі.

На кінець думки хочу сказати про об’єднуючу складову усіх факторів, це саме все наше морозиво з пломбіром, поличкою і покрите глазур’ю – наша свідомість. Тобто коли люди говорять, що їхні знайомі змінились це значить що змінилась їхня поведінка, свідомість, маски які вони носять. Але і коли люди говорять, що люди не змінюються вони говорять про те, що в людях не змінюється їхня суть і основа.

Буває в житті перехідний момент коли вже всі таракани в голові не такі ж і великі і з ними можна змиритись, коли набридає боротись з собою і іншими, коли хай їдуть колесом думки інших які не погоджуються з тобою. І в такі моменти вже стає зрозуміло що ти хоч, що ти від себе приховував. Можна сказати, що це нова стадія особистого просвітлення, коли ти нічого не приховуєш від себе і від інших, а навіщо? Все що ти скривав від себе інші бачать, адже всі ми як відкриті книги хоч не всі і вміють їх читати і не всі розуміють про що він сам.

За минулий 2014 рік, уже все починається банально але, я не написав по факту нічого бо, а яка різниця чого? Суть не втому адже тепер все по іншому. Ми кожного дня нова людина з багажом знань вчорашнього я і вибирати який сьогодні я тільки мені і цей вибір для себе може зробити кожен, але як би ми не вибирали від своєї суті нам не скритись і тому ми все рівно, хоч і нові але ті самі, але новіша версія самих нас.)

Багато кому не один раз говорили, що йому пора вирости, або стать дорослим, але ніхто навіть не задумувався, що це означає чи, що це може змінити... Я пам'ятаю як ще рік назад я спокійно перебуваючи в своїй кімнаті міг мріяти: я міг відчути невагомість, а через мить летіти з парашутом на спині і дивитись як віддаляється від мене небо, чи взагалі сидіти на вершині гори біля квітучої вишні у берега невеликого чистого озера - або просто міг блукати вулицями міста будучи на своїй хвилі і не думати про те, що мене чекає завтра і про те, що мене оточує. Але ось пройшов деякий час і в якусь мить я перестав літати, перестав мріяти, тепер я почав переживати про насущні речі і події, думати про те яка буде реакція людей якщо я зроблю те, що я хочу і те, що може зробити мене щасливим, думати про те, як мені потрібно прореагувати на дії інших людей, чи просто, що сказати хоча скоріше як сказати те, що я хочу. Якщо коротко, я перестав мріяти і замінив це думками про все, що тільки можна уявити.... Одного разу я почув таку фразу "У мене така проблема. Я постійно думаю" і якщо робити висновки то чим старші ми стаємо, тим менше ми мріємо і тим більше думаємо. Я звісно не кажу, що ми взагалі перестаємо мріяти, чи що взагалі не думали я говорю, що баланс між цими двома важливими діями зміщуються, і це правильно, але в більшості людей він зміщуються на стільки, що навіть той мінімум мрій, який повинен бути в усіх, у них прямує до нуля, а це не правильно.

Кожен з нас хоч рас в житті робив щось спонтанно. З цими діями пов'язані най божевільніші вчинки нашого життя і яскраві спогади, які залишаються з нами на довгі роки. На мою думку: Спонтанні дії - це дії які людина робить коли відкидає всі за і проти, всі страхи і переживання, всі думки, всі зовнішні і внутрішні фактори, і просто робить те, що прийде їй в голову, те, що захоче. Якби люди не робили нічого спонтанного, наше життя стало б сірим і одноманітним, адже саме про спонтанні рішення говорять в компаніях, посміхаються коли згадують про ці події. Але в кожному житті з'являються різні страхи і переживання, інколи навіть такі думки як: "а що буде якщо я це зроблю?", "а який в цьому сенс?", "а навіщо це мені?" І з часом кількість спонтанних рішень зменшуються. Наприклад, візьми і згадай коли ти робив щось спонтанне востаннє... А коли ти хотів щось зроби, і навіть майже зробив це, але тебе зупиняв якийсь страх, думка, чи зовнішній фактор?.. Але звідки беруться ці страхи? Кожен знає, що кожна дія має свої наслідки. І в випадку коли ці наслідки негативні людський мозок приймає рішення, що спонтанні рішення такого плану шкідливі для тебе... Отже, ці страхи будуються на колишньому досвіді, а інколи з історій про досвід інших в схожій ситуації... Тепер вертаючись до теми, давай згадаємо найнеймовірніші твої вчинки.. Які з них були наслідком спонтанності, або наслідком спору "а слабо?". Я впевнений, що з кожною ситуацією ти пов'язана якась історія яку ти міг би довго розповідати. Повір, в кожної людини є такі історії. Отже, як бачиш спонтанні рішення відіграють велику роль в нашому житті, і час від часу просто потрібно забувати про все і робити те на, що б ти не зважився...

песиміст / оптиміст MAKE YOUR CHOICE...

Задатки характеру чи власний вибір бути песимістом чи оптимістом..)

Закономірність, Факт, Абсурд - називай як хочеш, але думки матеріалізуються, відчуття притягують ситуації в яких ти себе будеш відчувати так-само. То чи не краще бути оптимістом і радіти життю, ніж бути песимістом?

Науковці вияснили, що оптимісти і песимісти під час розумової активності і повсякденного життя використовують різні частини головного мозку. В оптимістів більше активні ділянки мозку які відповідають за уяву та мрії, а в песимістів - за спогади. Коли оптимісти думають про майбутнє, песимісти зациклюються на минулому, на своїх помилках. Отже песимізм і оптимізм мають фізіологічну основу і бути оптимістом чи песимістом це вибір кожного з нас...

В мене є знайомий який за пів року зміг з реаліста стати спершу песимістом, а потім оптимістом. І це було не прості перепади настрою, він реально змінив свою стилістику мислення ... Звісно зрозуміло, що цьому сприяли ситуації в які він попадав за ті самі пів року. Але причина того, що він змінився не в ситуаціях в які він потрапляв, не в людях, що його оточували причина в тому, що йому було потрібно змінитись, в тому, що він хотів змінитись. І тому я вважаю, що кожна людина може стати песимістом, оптимістом чи реалістом відносно того, що їй потрібно в даній ситуації, або по власному бажанні, і це зробити під силу кожному. І вертаючись до того, що відчуття і думки матеріалізуються можна стверджувати, що кожен може зробити своє життя кращим і перший крок ... я думаю ти і без мене знаєш який для тебе перший крок...